Сила корупції
Командир малого лінійного крейсера класу «С» Капітан Зоряного Флоту Джон Філліпс, розглядаючи з капітанської рубки материнську планету людської раси, глибоко зітхнув і сказав своєму помічникові:
— Дивись, Семе, ось вона, колиска нашої цивілізації. Тут зародилося людство. Не можу дочекатися завтрашнього дня, — початку нашої відпустки тут. Змалку мріяв вдихнути повітря Планети-Матері. У казках бабуся розповідала мені, що коли це стається вперше, відчуваєш невимовне блаженство, ніби возз’єднався з чимось рідним і забутим.
— Капітане Філліпс, — із не меншим захватом розглядаючи планету, відповів Сем, вічний помічник свого командира, що вже старів, — ми двадцять років віддали Зоряному Флоту, в нас уже сивина пробивається в деяких місцях. Уже тиждень уся команда втішається ексклюзивним привілеєм почесної варти нашої першопланети…
Капітан і його заступник, і далі милуючись із капітанського містка краєвидами сонячної системи, по-старечому обговорювали свої заслуги перед Імперією, згадавши битву при Воттоварі та облогу Карніда, за які вся команда й дістала право символічно стояти на варті на орбіті материнської планети.
Серйозніші фортифікаційні захисні споруди було зведено на кожній планеті їхньої системи, і вони не дозволяли флотиліям потенційного противника навіть близько підійти до першопланети. Та що там планети, навіть багато астероїдів, що обертаються довгими орбітами, було перебудовано на летючі фортеці під локальним керуванням штучного інтелекту, переведеного в бойовий режим камікадзе.
Тому призначення на варту на орбіті Землі кожному екіпажу Зоряного Флоту видавали як почесну нагороду за бойові заслуги перед Імперією, бо якогось тактичного, а тим паче стратегічного значення це чергування не мало…
«Увага! Бойова тривога! Командире лінійного крейсера „Бувалий“ капітане Філліпс — підтвердьте отримання наказу, виконання — негайно». — Усі приміщення корабля осяяло миготливе помаранчеве світло.
Обличчя капітана, що далі він читав наказ на голографічному екрані свого браслета, похмурнішало щосекунди. Більшість офіцерів уже зайняла свої пости на пультах керування і з залізною дисципліною та погано прихованим подивом чекала наказів командира.
«Модуль керування до бою готовий». «Десантний відсік до бою готовий». «Реакторний відсік до бою готовий». «Перша плазмова обслуга до бою готова»… — сухим голосом по всьому крейсеру система оповіщення дублювала з екрана капітанського браслета повідомлення про ступінь готовності екіпажу.
«Наказ отримано. Оголосити наказ усьому екіпажу. Виконати наказ». — Тихим шепотом, байдуже дивлячись на планету зі своїх дитячих мрій, віддав команду капітан Філліпс, подумки прощаючись зі своєю відпусткою, та й з кар’єрою теж.
— Капітане, тут якась помилка, — пролунав голос Сема, який прочитав наказ на своєму браслеті. — Хіба для того ми стали на цю почесну варту, щоб дати залп із головної гармати по столиці?
— Ти ж усе розумієш, Семе, — відповів капітан Філліпс так, щоб було чути всім на містку. — Ми не можемо не вистрілити, навіть якщо це результат диверсії. Згідно із загальним статутом Зоряного Флоту, за невиконання наказу в період бойового режиму весь командний склад буде страчено. Я вже не кажу про ту ганьбу, якою ми вкриємо наші погони.
«Координати підтверджено. Підготовка реактора до залпу. Розгін іонізувальної установки. Прогрівання головної плазмової гармати. Розрахунковий час до пострілу — 40 секунд» — звідусіль офіцери дублювали рапорти на капітанський місток.
— Але й послужити на благо Імперії нам теж більше не дадуть, — провадив Капітан Філліпс. — У столиці на кожному квадратному метрі щонайменше по чотири шляхетні дупи, і тут ми такі красиві прилетіли, бахнули з головного калібру і зробили стометрову діру діаметром десять кілометрів. Байдуже, хто і з якою благою метою дав нам це бойове завдання, крайніми будемо ми.
«Корабель до залпу готовий».
— Вогонь. — Тут-таки віддав наказ капітан Філліпс і сів у крісло, безтямно втупившись кудись далеко в одну точку. Тільки тепер присутні помітили, як сильно він постарів.